МЕТОД ОЦІНКИ ЖИВУЧОСТІ РОЗПОДІЛЕНИХ МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ З ПОЗИЦІЙ ТЕОРІЇ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

Анотація

Різноманітність мереж електронних комунікацій спеціального призначення, процесів їхнього руйнування та відновлення роблять проблему розроблення методологічних засад оцінювання їхніх ключових характеристик вкрай затребуваною під час проведення оперативних розрахунків посадовими особами органів управління зв’язком.

Залишається так само актуальною і проблема раціонального та оптимального задіяння ресурсів, що збереглися в системі, спрямованих на виконання критично важливих функцій системи після інтенсивного впливу на неї зовнішніх дестабілізаційних впливів. Розв’язання цієї проблеми вимагає від системи нових якостей, яких вона може і не мати, якщо спроєктована для роботи тільки в певних умовах експлуатації.

З огляду на вищевикладені проблеми до властивості живучості та їхніх особливостей, які широко застосовують у створенні складних систем різного призначення, висувають низку особливих вимог, які стосуються як структурної, так і функціональної частини складних систем.

Одним із природних показників кількісного вимірювання ефективності мереж електронних комунікацій спеціального призначення є показник живучості, що зберігся у системи після фіксованої сукупності дестабілізуючих впливів. Показник ефективності є мірою (метричною або у вигляді шкали балів у відповідних модифікаціях) ступеня відповідності необхідному реального результату виконання встановлених функціональних завдань після впливу дестабілізуючих впливів.

Для того щоб показник ефективності, визначений на безлічі стратегій, міг розглядатися як характеристики функціонування системи, він повинен задовольняти наступним вимогам: змістовності та інтерпретованості, вимірності, відповідності системі переваг особи, що приймає рішення.

Оскільки рішення особи, що приймає рішення щодо побудови та бойового застосування мереж електронних комунікацій спеціального призначення, є визначальним, то розрахунки показника ефективності мереж доцільно проводити з позиції моделі управління ризиками (ризик-менеджменту).

Посилання

1. Надежность и эффективность в технике. Справочник: в 10 т. / Ред. совет: В. С. Авдуевский (пред.) и др. М.: Машиностроение, 1988. Т. 3. Эффективность технических систем / Под общ. ред. В. Ф. Уткина, Ю. В. Крючкова. C. 328.
2. Стекольников Ю. И. Живучесть систем. СПб.: «Политехника», 2002. C. 152. URL: https://www.google.com/search?client=firefox-b (дата звернення: лютий 2023 р.).
3. Кочкаров А. А., Малинецкий Г. Г. Обеспечение стойкости сложных систем. Структурные аспекты. М., 2005. URL: https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q= (дата звернення: лютий 2023 р.).
4. Горшков В. В. Логико-вероятностный метод расчета живучести сложных систем // Кибернетика АН УОТ. 1982. № 1. C. 104–107.
5. Сафонов Р. А. Методика оценки живучести сложных систем военного назначения. 2003. C. 1. УДК 519.876.
6. ЧеркесовГ. Н. Методы и модели оценки живучести сложных систем. М.: Знание, 1987. 55 с.
7. ПопковВ. K. Математические модели живучести сетей связи. Новосибирск: СО АН СССР. 1990. 235 с.
8. ИскольныйБ. Б., Максимов Р. В., Шарифуллин С. Р. Оценка живучести распределенных информационно-телекоммуникационных сетей // Вопросы кибербезопасности. 2017. № 5 (24). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/otsenka-zhivuchesti-raspredelennyh-informatsionno-telekommunikatsionnyh-setey (дата звернення: лютий 2023 р.).
9. ДСТУ В3265 – 95. Зв’язок військовий. Терміни та визначення. [Чинний від 1997–01–01]. К.: УкрНДІССІ, 1995. 23 с.
10. Військовий стандарт 01.112.001. Військова система стандартизації. Військовий зв’язок. Терміни та визначення. Міністерство оборони України, Київ, 2006. Реєстраційний номер А2187/000020.
11. Глушков В. М. Словарь по кибернетике. К.: Гл. ред. УСЭ, 1979. С. 87.
12. Горшков В. В. Логико-вероятностный метод расчета живучести сложных систем // Кибернетика АН УОТ. 1982. № 1. C. 104–107.
13. Словарь терминов и определений ITIL. Словарь терминов ITIL® на русском языке, версия 2.0, 29 июля 2011 г. на основе английской версии 1.0, 29 июля 2011. С. 114. Crown Copyright 2011].
14. International standard ISO 31000. Second edition 2018-02 Risk management - Guidelines.
15. ДСТУ ISO 31000:2018 Менеджмент рисков. Принципы и руководства (ISO 31000:2018, IDT).
16. ЗгуровскийМ. Г., Панкратова Н. Д. Системный анализ. Проблемы. Методология. Приложения. Киев: Наукова думка, 2005. С. 304.
17. ОмельченкоА. В. Теория графов. М.: МЦНМО, 2018. 416 с.
18. ГОСТ 27.310-95. Анализ видов, последствий и критичности отказов. Основные положения: [введен 1997-01-01]. М.: Издательство стандартов, 1996. 12с. [Межгосударственный стандарт].
19. ХарыбинА. В. Метод оценки живучести распределенных информационно-управляющих систем // Радіоелектронні і комп’ютерні системи. Харків: «ХАІ», 2007. № 8 (27). URL: http://nti.khai.edu:57772/csp/nauchportal/Arhiv/REKS/2007/REKS807/Titul.htm (дата звернення: лютий 2023 р.).
20. Надежность и эффективность в технике. Справочник: в 10 т. / Ред. совет: В.С. Авдуевский (пред.) и др. М.: Машиностроение, 1987. Т. 2: Математические методы в теории надежности и эффективности / Под ред. Б. В. Гнеденко. 280 с.